Робота в команді дамами за 50.Нове продовження
Нагадаю передісторію. Я відносно недавно змінив роботу і потрапив в новий колектив і тепер зі мною в одному кабінеті сидять кілька дам, половина яких старше 50 і онив силу переваг віку задають загальну атмосферу. Лаятися мені з ними не хочеться, тому що вони мене полюбе з’їдять))
Отже, за минулий місяць ситуація стала загострюватися, але на превеликий жаль вона загострюється тільки у мене в голові( відкритих зіткнень” я намагаюся уникати.
Знову гостро постало питання з температурою в приміщенні. Зараз зима, і відповідно для мене найбільш прийнятна одяг у приміщенні це светр, кофта або толстовка. Але пані купують собі кофтинки і блузки і купують їх не для себе, а щоб їх побачили, тому коли вони приходять на роботу, вони воліють покрутити батареї на максимум щоб не замерзнути. Я думаю зрозуміло, що в кабінеті дуже жарко. І це не тільки моя суб’єктивна думка, всі хто за тим іди інших справах заглядає до нас у кабінет, намагаються швидше вийти.
Я б теж міг одягнути футболку і сидіти насолоджуватися спекою, крім того, що я не люблю спеку, я не хочу як капуста кожен раз входити в кабінет і знімати светр, в потім коли мені необхідно вийти на вулицю, його одягати.
Ще один тригер – це те, що вони постійно їдять. Вони приходять вранці, наливають каву і щось гризуть, проходить година – вони знову щось гризуть, обід – гризуть, після обіду – гризуть, сонце сіло – гризуть, скоро додому – треба погризти щось в дорогу. При цьому вони вже реально товсті і куди ще є то? Щоб було зрозуміло, коли вони йдуть в кабінет, це чутно за 10 метрів, по характерному їх топоту. Дядьки великі іто так не топоют.
Ах так, ще забув, вони періодично цікавляться моїм особистим життям у частині розлучення. І я більш ніж впевнений що за моєю спиною вони вже зробили висновок що я розлучився тому що бездушна тиран-абьюзер-алкоголік – забіяка)) А у самих діти до речі 23-34 років і все не одружений/незаміжня і судячи з їх розповідями про проблеми дітей, бабусями вони стануть не дуже скоро.
Вообщем гаразд, буду далі подумки відсторонюватися від всього, що відбувається і робити все щоб вийти з цього “милого” колективу.